Репортаж: “Фестиваль культур народів світу - Свірж”

Поставьте свою оценку! (11 голосов, средний: 7.55 из 10)

Це історія з похмурим закінченням. Для мене це мав бути фестиваль року, але для багатьох він став розчаруванням року. А починалося все так…
Ще у травні стало відомо про масштабний і перспективний фест. За місяць-два до дійства почалася реклама на телебаченні та в інших ЗМІ. Коротше кажучи, зібрали ми речі і махнули за вказаною адресою. Фестиваль мав проходити близько трьох днів, тому прибули ми безпосередньо на місце першого фестивального дня, коли сонце стояло в зеніті. Дійство відбувалося на фоні лісових пейзажів неповторної краси.Спочатку у мене склалося доволі позитивне враження і я заздалегідь почав поважати організаторів за такі здобутки, як: відсутність будь-яких перевірок на вході, листівки з програмою фесту і схематичною картою місцевості, які давали всім відвідувачам, велика кількість наметів із сувенірною продукцією, наметів з харчем і напоями (з алкоголю бачив тільки пиво, хоча, при мені з-під прилавка наливали горілку), відсутність черг будь-де, велика кількість біотуалетів, автомобілі швидкої і пожежників на території наметового містечка, безплатна питна вода. Ніщо не віщувало біди.
Розклавши намет, сіли попоїсти. І саме в цей, на жаль, для нас час виступала Ніно Катамадзе і група Insight. Для нас, на відстані метрів за 400 від сцени, її виступ звучав так само фоново як звучить радіо «Ера» під час обіду в сільраді. Хоча ті, хто бачив її виступ, були вражені і переповнені почуттям ейфорії. По суті цей виступ став головною подією першого дня, хоч і виступала вона на головній сцені першою.
Наступними були поляки Kroke. Під час їх виступу, ми нарешті добралися до сцени. Група грала незвичну для мене музику, чим і зацікавила. Пізніше я довідався, що це зветься клезмером. По іншому їх стиль можна обізвати фьюжном з єврейськими мотивами. Доволі нетривіально і професійно, але без особливого запалу.
Щодо самої сцени, то там було три великих екрани, на двох з яких транслювалося дійство на сцені сцені, причому з двох камер, а на третьому реклами всіляких спонсорів і партнерів. Хоча величезної кількості народу і фанатського ажіотажу не було на жодному виступі, тому можна було просто підійти під сцену і на власні очі споглядати те, що транслювалось на екранах.
Опісля виступу Kroke, ми вирішили завітати на рок-сцену. Тут в технічному плані було все скромніше, але саме в цей час публіку запалював гурт FlyzZza. Грали вони щось на зразок реггей. Їх музичка була доволі проста, зате досить позитивна, сонячна і драйвова, яка викликала посмішку, проте не джазову, а таку, більш легковажну. Хоча, в принципі, людям подобалося, та й мене самого полонили хороші емоції.
Дещо не дочекавшись закінчення їх виступу, ми знову пішли до головної сцени, поглянути що являє собою один з кращих угорських рок-гуртів (так писалося на сайті фесту) Little Cow. Якщо коротко, то нічого особливого. Вже після першої пісні мені закортіло звалити. Досить таки мейнстрімний примітив-рок. Однак, варто відзначити деяку професійність музикантів, адже нам вдалося поспостерігати за їх підготовкою до виступу, перебуваючи за лаштунками.
Повернувшись до рок-сцени, мали нагоду спостерігати поп-рок-групу (хоча року там майже не було) YouCrane. Хлопці в кращих традиціях поп-культури грали пісні про кохання. Яке вони мають відношення до культур світу та world-music - не ясно.
На черзі шли учасники Оркестру Янки Козир. Як завжди, добрий виступ. Цього разу басист заспівав партії колишнього вокаліста і вкотре вразив новими імпровізаціями. Помітний значний прогрес нового гітариста у порівнянні з їх попереднім виступом на «Трипільських Зорях».
Майже наприкінці їх виступу ми повернулися на головну сцену, де відбувався розрив публіки українською рокабілі-бандою От Вінта!. Запальні рок-н ролли з тупуватими текстами про сало, дупотряску і т.д. Музика, щоб погоцать.
Після них на сцену вийшли латиші Auli. 3 волинки, там-тами, барабани і ще один духовий інструмент на зразок сопілки. Вийшло щось на зразок фолкової дискотеки або навіть просто дискотеки з волинками. Мене не особливо вразило, хоча Зепові їх музика припала до душі.
Під час виступу Юркеша пішли повечеряти. А після їжі, як відомо, хочеться трохи відпочити, тому слухати шось уже не було сил і бажання. Засинаючи, чув виступ Плачу Єремії. Якраз виконували пісню «Коли до губ твоїх», якої вони не зіграли у нас, в Черкасах. А вже вночі звідкись доносився відомий хіт «Я солдат» групи 5’nizza (хоча її там бути не могло)). Пізніше стало відомо, що квитки в наметове містечко можна було не купляти, бо їх все одно ніхто не перевіряв, а охоронців містечка, всупереч заявам організаторів, побачити так і не вдалося.

Наступного дня, прокинувшись ранком, після сніданку, ми рушили в напрямку села Свірж. Але тут варто згадати перший недобрий сигнал. Стоячи в черзі за водою (зранку всім хочеться пити і шось зварити у котлі), ми спостерігали, як в одній з машин закінчилась вода, а незабаром і в нашій (на щастя, ми встигли набрати водички). Всім іншим сказали чекати, типу «скоро знов привезуть». Але більше ніхто не приїхав…
Так от, щодо села. Звичайне таке собі село, тільки от із замком. Замок звичайно не такий як у фільмі «Володар кілець», але є на що подивитися. За задумкою організаторів, зароблені на фестивалі кошти мали б піти на реставрацію цієї культурної спадщини. Але не судилося. У звязку з аварійним станом споруда мала не досить презентабельний вигляд, особливо всередині. Проводилася екскурсія для всіх бажаючих, хто вніс доброчинний внесок в розмірі 2-3 гр. Дехто з народу вирішив скупатися у озері Свірж, котре ніби обіймає замок з двох боків. Проте, як я зрозумів, місцеві в ньому тільки рибу ловлять, бо воно надто мілке і замуляне. Але Зеп вирішив трохи побоблятися в багнюці, чим лишився задоволений.
Повернувшись на територію фестивалю, я знову помітив підозрілі речі. На головній сцені проводився демонтаж, хоча я подумав, що, мабуть, її хочуть трохи по-інакшому перемонтувати. Повернувшись до намету, сіли обідати і дізналися від Лєри jhg, що все відміняється. Новина здавалася дещо неймовірною, однак, озирнувшись, і побачивши 2 пустуючі сцени, біля яких крутилися монтажники, висновки напрошувалися самі собою. Ми вирішили збиратися додому. Саме в цей час почався протест деяких черкаських громадян щодо передчасного закінчення фесту.
Зібравшись і йдучи до центрального виходу, ми підійшли до фолкової сцени, з якої раптом почала лунати музика. Голос ведучого: «Друзі! Фестиваль продовжується, але міняє свій формат. Відтепер виступи всіх гуртів будуть проводитися на фолковій сцені!». Дізнавшись у асистентки за лаштунками, що виступи майже всі гутрів відміняються, окрім Енвера Ізмайлова, Mad Heads XL, Zdob si Zdub, Пелагея. Першого ми залишилися послухати, а інші нам були мало цікаві, тому після виступу Ізмайлова ми рушили додому. Щодо Ізмайлова – то це просто унікальний гітарист, я би навіть сказав гітарист-фантазер. Ті звуки, що видавала його гітара, видавала такий широкий діапазон емоцій, що важко було втриматися на ногах від захвату.
Як виявилося пізніше, причиною передчасного закінчення свята став банальний брак коштів. Всім гуртам другого і третього днів запропонували виступити безплатно. Дехто погодився, дехто ні. Перші через повагу до публіки, що приїхала звідусіль, останні - через неповагу організаторів до них. А хто поступив більш благородно – це вирішить кожен для себе.

Але, тим не менш, рівень звуку/світла був на висоті,  жодних нарікань у публіки не викликав, а лише приносив насолоду для вух і очей. Фестиваль відвідали близько 5 тисяч чоловік із запланованих 50 тисяч. Публіку представляла в своїй основі молодь, але було чимало й більш досвідчених меломанів. Великою приємністю стало саме проведення часу серед великої кількості культурних людей та інтелігенції. Погода на протязі всього часу нашого перебування на фестивалі була воістину фестивальною (проте нагадувала більше весняну, аніж літню) - сонячною, вдень дещо припікало, хоча на момент нашого прибуття на місце подій пройшов невеликий дощик, а ночувати як для літньої пори було досить прохолодно.
Підводячи підсумки, хочеться сказати, що все починалось дуже гарно і вселяло почуття поваги до організаторів такого масштабного дійства, як фестиваль культур народів «Свірж». Можливо, він і увійшов би в історію, якби проводився не зараз, а дещо в інший, більш сприятливий для цього час.  Хотілося б вірити, що це не останній «Свірж».

ПС. Згадався епізод, коли ми пішли за лаштунки головної сцени, щоб отримати бейджики з написом «Преса». Зеп, випадково зустрівшись з Ніно Катамадзе і, не знаючи, що то вона, почав розпитувати про те, що ми, власне кажучи, – ніхто інші, як інтернет-партнери “METALZONE.COM.UA”, і де знайти місце розташування прес-центру. І Ніно нам звичайно допомогла.

Інтернет-портал METALZONE.COM.UA щиро дякує організаторам фестивалю «Свірж» за надані акредитації.

Матеріал підготували:

Текст: Conquer

Фото: Zeppelin

Популярность: 11%